Спустя месяц

Что можно сказать, прошел первый месяц 2011 года, завтра уже 1 фигвраля. По итого так сказать уходящего месяца подведем итог.

Месяц это 4 недели. 1 неделя это были же каникулы! Каникулы 0_о. Ах, да, точно были. Наверно мало, что и забыла, а это и хорошо. Не люблю отдыхать больше 3 дней.

Дальше у нас была неделя Шаговских занятий. ООП началось. Хорошо началось. Точнее терпимо пока что. Думаю оно будет легче чем С++,тьфу,тьфу чтоб не сглазить.

Третья неделя был Николаев. Лекции и т.д. Вообще нечего интересного. Самая гнусная неделя.

И четвертая неделя – тесты, по тому же Николаеву. Неделя «огонь» во всех смыслах этого слова.

Сейчас что-то происходит внутри меня, но что я сама не могу понять. Главное, ненужных дел не натворить, а то потом будет худо мне.

Посмотрим, что принесет нам фигвраль?

Рыльце в пушку

Лимон..чаек..пирожки..

Все что нужно на данный момент для счастья, ах, да, еще и кровать. Вот сижу, пью, и мечтаю о лете. Наверно я уже вас заклевала своим летом, но чем дальше холоднее, все больше хочется.

Везде скользко, не пройти, не проехать. И только одна мысль в голове, как же не упасть. Вот и додумалась сегодня, чуть  перед самой Академией не упала. А если упала, было бы очень не сладко потом бы мне.  Как оказалось, спустя минут 20, там падали все.  Вот жалко, что песка? Или у людей другие ноги? Они не падают.  Дайте мне песок, я сама выйду, посыплю! А еще больше поражают, когда девушки обувают каблук или шпильку. Дурочки, что ту сказать. Хочется обнять и плакать, глядя на такую картину. По скорей бы уже начало все таить. Но читала в новостях, что морозы в Украине не думаю спадать.

«На востоке Украины облачно с прояснениями, без существенных осадков, ночью и утром местами туман, на дорогах гололедица, ветер восточный, 3-8 м/с. Температура ночью —12…-17 градусов, во время прояснений местами —18…-23 градуса, днем —6…-11 градусов.

Подробнее: http://news.mail.ru/inworld/ukraina/society/5207429/»

Хотя у них мнение меняться 7 пятниц на неделю.

Это были новости о ситуации погоды в городе Донецке.

Двигаясь дальше, перейдем в учебные новости.

Все только начинается

Оого…уже 3 день студента, точнее, день должен быть с большой буквы, но у меня будет с маленькой. Потому что сдаю первый зачет сегодня. Вот уже что волнения похрапывает мне. Хотя я знаю, что я знаю, но все равно, страшно. Брр..

А студентиком быть хорошо, даже очень хорошо. Но скоро это закончиться, хотя можно, же быть и вечным студентом, а смысл? Когда работать тогда? Неее, не вариант.

На улице как всегда, холодно, стоит мне, куда - то собраться, -10. Вуаля.

А вообще, зачем я суда пришла? 0_о. (Минута молчания)

А, вспомнила. С Днем Студента, дорогие ;)

Так же все как все

Кто, не знаю, распускает слухи зря,
Что живу я без печали и забот.
Что на свете всех удачливее я,
И всегда, и во всем мне везет.
Припев:
Так же как все, как все, как все,
Я по земле хожу, хожу.
И у судьбы как все, как все,
Счастья себе прошу.
Да-да, да-да, да-да, да-да,
Да-да, да-да, да-да, да-да,
Да-да, да-да, да-да, да-да,
Счастья себе прошу.

Жуууу

Ударилась...куда?

По прошествию определенных событий, я сделала вывод для себя, хотя сделала, я его горазда, раньше, но, надо этому выводу как, то следовать.

Продолжается так сказать неделя сессии. Нужно готовиться, а совсем не охота. Хотя знаю, что дел там до чертиков, но все балду гоняю, сижу.

Только что и делаю, языком трепаю.  Чувствую дотрепаюсь я так. Не к чему хорошему это не приведет.

Вот только что узнала, что меня приписали девушкой к моему другу. Кошмар, что твориться.

Вот так, даже не зная об этом, ты будешь встречаться с половиной Украины, а то может и дальше.

Хотя, пусть думаю, если им так хочется.  Я то - знаю, что в голове только один. И это очень раздражает. И мешает. Вот сидит как заноза, не туда, и не суда.

Вот зачем человеку свойственно любить? Не знаю, это делает нас, какими то - сумасшедшими, необъяснимыми и в итоге мы нечего не замечаем.

П4елка в шоке

Да вот и неделька. Для начала все начиналось даже очень плохо, начались Лекции и естественно этого стоило ожидать, но по истечению недели, стало совсем не сладко. Особенно вчерашний день с 9 до 6 в Академии.  Знаете, я особо там не жалуюсь на время, на материал, как на то, что мы сидим 6 часов и пишем. Это просто караул.

Что такое просидеть на стуле 6 часов? Я думала раньше это легко, сиди да сиди себя, не тут -то было. Конечно, есть перерывы, но эти 10 минутные перерывы не сравняться с 1,5 часами. Тебе уже через полчаса хочется встать и просто постоять. Вот хоть бери и вправду стоя на паре стой. Смешно, как то получилось, «стоя на паре стой» ..хм…Так вот, уже второй день так, и мы даже теперь в маршрутках ездим стоя. Потому что уже тошнит сидеть…точнее не тошнит,  а скажу как есть..попа болит. Даже мысль проскальзывала, что она плоская стала, у меня она то ..так..что я тут уже..не туда полетела..возвращаемся обратно ;)

Точнее ты ее просто не чувствуешь как и руки.

Сегодня прихожу, сажусь кушать, руки настолько болят, что даже ложку не поднимают. Собственно, вот такие дни у меня…зато, очень весело на парах, это радует.

Есть пару людей, которые вечно что-то выкинут, ну без них бы и не было б нашей большой группы.

Да да..а группа у нас большая, вот журнал заполняла, человек 50 точно.

Вот завтра еще последний рывок, дальше тесты, то есть выходных тоже не будет, и вернусь в нормальный темп жизни.

А то даже родителей не вижу. Прихожу, кушаю и сразу сажусь делать реферат, а потом баеньки, а утром рано ухожу.  Это так, издержки ситуации.

Ой, кто бы знал..как хочется проспать завтра…или сделать вид что проспал ..хиии)

бррр...19 января

Сегодня большой праздник, Крещения, и по - этому нужно все простить и отпустить.

И как бы мне не хотелось, что бы иногда люди осознавали, что они делали, и делали выводы, но если они сами этого не осознают, я не, чем помочь не смогу.

По этому, мне остается только простить и отпустить.

С праздником! 

Снова эта зебра...

Как-то мое очень хорошее настроение, так же быстро ушло, как и пришло.  Вот жила столько времени, светилась что ли, можно так сказать, а тут в один момент огонек угасает.

Не могу сказать, что-то случилось плохого, но и особо радоваться нечему.  Опять этот дурной перепад настроения.

Начала задумываться, хотя уже давно об этом думала, вот, почему мне только должно быть интересно, а что меня интересует это мало кого волнует. И ты себя как губка чувствуешь, сидишь, которая впитывает, впитывает и все.

Есть одна такая плохая черта, что я привязываюсь быстро к людям, но так же легко и расстаюсь.

Но с теми, которыми я хочу общаться дальше, получается все наоборот.

Сегодня говорю: « Я такое платья нашла! Обалдеть». А в ответ слышу: «А мне то что».

Знаете, как обидно стало. Блиннн

Обидно как – то.  Еще эта елка, как же она мне уже надоела. Так хочется разобрать ее. Первый раз, за все время так раздражает это зеленое дерево.

Вот читаю, сижу книгу, а в голову нечего не лезет. Каша сплошная.

Вот делать что? Как быть? Я прям как псих уже становлюсь, внутри.

Внимание!!!

Внимания! Разыскивается желтая тетрадь, в твердом переплете, с конспектами. Особое внимания –статистика 2009 -2010 год.

Вот и денек выдался, выходной еще обзывается.

Мало того, что я ели встала в 3 часа с кровати, это ладно, начала искать конспект завтра на лекции, понимаете, он как сквозь Землю провалился. Нет негде. У меня уже проскальзывает такая мысль, что я могла забыть его, где угодно и когда угодно.

Все облазила, кроме балкона, конечно же..но просто настолько обидно, вы не представляете.

Полезла я ее искать на антресоль, так заехала себе дверью по щеке, точнее выше, короче там будет синяк. И мне предлагают помазать его какой- то бодягой.

Блин ну что за день…

Неудачник блин! 

Могло быть хуже.

Вот думала думала и наконец-то надумала.  Высказывать свои мысли на листе бумаги очень легко, да в принципе это нельзя сравнить с разговором даже в компании близких друзей.  Когда сидишь с друзьями, у всех очень много мыслей, и каждый старается рассказать, и получается белиберда.

А тут все идет по порядку, ты пишешь, сколько душе угодно, не куда не спешишь.

Выскажи свое мнение или защита брендбука.

Вот на самом то дели и прошел тот день. Не могу сказать, что я его сильно ждала, или прям жила им, нет, просто хотелось уже по скорее завершить это дело. Сколько раз было все переделано, сколько файлов улетело в корзину, и столько же было сделано заново. И какой же был на самом деле результат.

Если все рассказывать самого начало, то это очень длинная история, так что советую налить чая, взять конфетку или меда, и начать читать.

4 недели назад.

Как обычно было необычно.

Вот с последнего поста прошло 3 дня, как я не писала. И все же, как я там себе не обещала больше не писать, не могу. Это уже часть моей жизни стало. Это как зависимость у курильщиков, так и у меня.  Значит сразу могу, сказать, кого что-то не устраевает. Встал и вышел.

А для тех, кто остался, прошу.

Уже как 4 день  у нас ООП, и ведет мой любимый преподаватель Шакун Сергей Сергеевич.

Почему любимый преподаватель, потому что он четко знает свое дело. Не дает лишнего.

Сегодня сидела ,и прям любовалась как он пишет код..и в мысля такая «какой же он грамотный».

Это так, на правах рекламы.

Кто нервничaeт? Я нервничаю.Я психую

На самом дели, я поняла, хотя раньше я это знала, что я человек настроения. Точнее,  я могу очень резко поменяться, за одну секунду, если что-то пойдет или пошло не так. Вот и сейчас, буквально не прошло и часа, как из просто 101% настроения, остался всего лишь 1 %. 

А просто из за того, что кому то не понравилось, что я перешла на украинский. Блин, ребят, мне же не трудно перейти на русский обратно. Но вы даже обосновать свое недовольстве не можете.

То, что вам не нравиться, это не значит, что не нравиться всем. А в первую очередь это касается меня.

Не дуже цікаво

Так швидко, і непомітно підкрався останній день канікул. А видавалося, ще 10 днів, як це багато. А на самом діли, як по мені цього вистачило, що б відпочити й знову ступити з новими силами на навчальну доріжку й гідно закінчити рік. 

Чекала самого останнього дня, що б забрати увесь антураж, який дивним образом виявився в мене у квартирі. І зараз більш- менш чисто. Приготувала речі, одним словом можна вже на вихід.

Хоча, це зараз так здається, а от завтра буде так лінь вставати з ліжка.

Але я задумала, дуже багато справ.

Учора закінчився " Х -Фактор", який протягом усіх субот я дивилася. І знає, що, це не шоу, це пародія на шоу. Якщо розбирати із самого початку, то мене просто вбило, то, як виглядає вистави учасників, от ці не якісно зняті кадри. Те, що вони постійно співали чужі пісні, могли б хоч раз проспівати, свої, тобто нехай би їм написали пісні. А то, будь-який дурень може проспівати. В -друге, що не оголошували результати. Я не думаю, що Ткаченко набрав менше ніж той же Кузнєцов. Повірте це дуже смішно. А тексти Марченко чого коштують. Хотілося б подивитися на людину, хто пише їй. Одне й теж, з етеру в етер. Просто огидно слухати. Та і як провідна вона вже приїлася. Властиво дивитися другий сезон бажання немає. Можливо, якщо вони щось змінять, і подивлюся.

А так забула, а то, що влаштували із Кривошапко - млинець, смішно до сліз.

Вот це сон

Субота як субота. Але ночь…ох, коли я лягла спати, а це було близько 2 годин ночі. Я відчула, що мені, щось не добре, це можна зрівняти з передчуттям втрати свідомості. Я вирішала не вставати, думаю звалитися посередині квартири не сама більша мрія. І заснула. Але такий дурман був у голові. І я так спала, як не спала ніколи. Побрала подушку, поклала її на спинку дивана, і вийшло так, начебто я сплю на застеленому дивані. А потім снився сон.

От отут, я станула. Дії все відбувалися на морі. Була моя сестра й ще один хлопчик, який уже дуже мені подобатися. Він з Академії. Хеххее ..от так..Не коли не думала, що і  до нього дойде справа. 

От лежу, значить дивлюся, дивлюся й отут сестра "Настя вставай" . Почала стягати ковдру. Не дала догледіти такий сон. Эх..ще б пару раз подивилася б.

Але ми поїхали їй купувати пуховик. З ранку , тільки недавно додому потрапила. І так цілий день пролазили. Я так змерзнула. За целую зиму так не змерзнула.

От лежу, п'ю чайок, і чекаю Х- Фактор.

Все ж мене досить

День воістину дурний і ще раз дурний. Не прагну більше такого дня в моєму житті. От навіщо запитується просипатися було? Щось убити день на всяку дурницю, вислухати дуже приємні слова в мою адресу в переносному значенні. Зрозуміти, що людина, який тобі потрібний, до чортової матері ти йому не потрібна. Від друга почути, що я дурна. І до завершення всього цього, пристає який- те незрозуміла людина.
От задаю одне єдине питання - навіщо воно всі мені?
А знаєте, я догадуюся, тому що Настя ж добра й дуже щира, а багатьом не важко буде побрати й потоптатися там.
От якщо було б так..є квиток, куди не будь далеко, за кордон, я б не думала початку всі заново. Без тих, хто мені добре зробив зараз.
Хоч самої купуй і лети куди ока дивляться.

Ранок

Різдво. Загадковий вечір. Таїнства. Ці речі, які трапляються в такий день. Збирається вся родина або близькі тобі люди, і ви чекаєте, коли загориться перша зірка на небі. 

Це на стільки тепла атмосфера, свічі, музика, елка…по частіше б так. Але ж і такі моменти має властивості закінчуватися.

Але залишається бажання, я про ті бажання які я витяглася сьогодні ранком. Знаєте, не пам'ятаю з якого віку пишу їх, але вони збуваються. Сподіваюся, і буду намагатися, щоб і ці теж збулися.

Тому що вони найважливіши для мене на цей момент.

Але вже п'ятниця, через 2 дня в академію. От зараз уже по дійсному прагну, так скучила за всіма, так що чекаю понеділка з нетерпінням. А поки що буду розгрібати справи, яких дуже багато. Сподіваюся, із цього вийде користь.

Оце зима

Мороз….зіма- холода..от денек сьогодні видався холодний. Прокинулася, і подивившись на градусник, так було -10. Я аж прокинулася. Кошмар. Але справ було багато, точніше планів, так що треба було їх виконувати. Їздила на майстер клас, по косметики mary key. Відмінно провела час, як я , так і моя шкіра..усякі масочки, крема, от навіть зробила для себе висновок.

Потім пішли посидіти в суши….накушались..і далі рухатися не куди не хотілося. Але час підтискав, тому що дівчиськам треба було додому, а однієї їхати і їхати ще. І чому запитується воно, так швидко біжить цей час? Стільки інформації, новин, яких потрібно обговорити, ну що сказати, одним словом дівчинки.

От зараз -6 , а завтра +6 буде, класна погода, правда?

Не визначишся з нею, то сніг, то мокро, жах.

Уже не можу дочекатися понеділка, щоб почалися заняття, хочу, хочу, так скучила вже, і тим більше в нас починаються нові предмети.

Але ще треба підготувати брендбук до захисту. І все буде добре.

Хоча, не все, ще одне питання залишилося не вирішеним, і коли він вирішитися, не відомо не кому.

Але думаю, дуже швидка. Тому що це ситуація невизначеності мене вбиває.

Долго искала

Не йди

День пройшов, а я б сказала, пролетів. Прокинулася я тільки в 1 дня, тому що розмовляти до 4 годин ранку по телефону, було файно на той момент. Ще й настрій був такий, радісний. Нарешті - випав сніг, він був такий чарівний. Але чомусь, особливої радості він мені не приносить. От так прослонялась я до 2 годин по квартирі, потім прийшла Катюха до мене, і я залізла під ковдру, і намагалася заснути, поки вона сиділа в мережі. Але так, з нею заснеш. Тягла вона мене на вулицю, і в підсумку замість того, що б вийти в 3, ми вийшли в 5. Холодно, однак, там. І дуже слизько, полазили по місту, перекусили, і поїхали додому. По дороги я політала. Було 2 в одному. Лежу й сміюся, а мене намагаються підняти. Реготуха. Але сміх - сміхом, він проходить, і з лиця йде посмішка. Хоча собі обіцяла, що цього року все буде по- іншому, що не які проблеми й справи не змусять мене сумувати. Напевно обманювала себе. Зараз такий песимістичний настрій, тому що стою на розпутті. І не знаєш, що робити.
Хоча відповідь на це питання може дати тільки одна людина, за яку все це й відбувається зараз. А так хочеться зупинитися й взяти за руку і сказати "вибач".
Млинець, і взагалі на загал ..навіщо так швидко біжить життя і що б ми її витрачали на такі глупости…

Замерзла..

3 день. Сьогодні просипалася до 12 годин. Не від того, що спати прагла, а від того, що просто лінь було вставати. Але є такі  люди, які мене піднімуть, та й не тільки піднімуть, а ще й гуляти витягнуть. Варіанта в мене не було. От, але як, виявилося, там було на багато холодніше, чим я думала. Одним словом я дуже змерзла, дуже. Людей на вулиці не було, так валандаються всякі, ледарі. От і ми гуляли й гуляли. Пішли посидіти в кафешку, але чомусь,  під одеялком тепліше.

Нове життя

Ну що, дорогі мої, от і дочекалася Новий Рік. 2011. А звучить то як. 2011. Мені подобатися.
От усе, що було торік , вилучила, як нажати на комп'ютері Delete. І не збираюся згадувати. А от Новий рік. Тільки я можу його почати із пригод.
Перший раз за свої 18 років, 3 рази 31 грудня ходила в магазин, стояла в довгих чергах, і дивувалася. Невже все важко заздалегідь купити ?! Але потім утихомирилася, і почали з мамою готуватися салати, готовили, готовили, і отут , я застрягла. Знаєте де? Не повірите? В   банки з маслинами. От стою, розумію, що якщо смикну руку, то поріжуся, і з криками й з посмішкою на особі кричу "Не підходите" . Але думаю я, варіанта отут два. Або зустрічати Новий Рік з перебинтованою рукою або з банкою на руці, але я розв'язала всі, же набратися сміливості й витяглася руку, ну чуйний правда, подряпалася, а так усі окей. Далі, мені видалося, що ще стільки часу, а отут..23:45 я ще без зачіски, без макіяжу..і всього іншого. Але я швидко, як солдат, і буквально 5 хвилин до нового року, я була готова. І отут понеслося, шампанське, хлопавки, бенгальські, купа- купа просто купи конфетті, і подарки…но до 3 годинника, я щось уснула…моментально.
1 Січня. Вже склалась традиція до нас приходять гості, і ми продовжуємо веселитися. От отут сусіди тримаєтеся. Просто шик -шик- шик..
От уже 2 число, а я така гипер активна. Що аж страшно..Але подивимося що буде далі?)