Не йди

День пройшов, а я б сказала, пролетів. Прокинулася я тільки в 1 дня, тому що розмовляти до 4 годин ранку по телефону, було файно на той момент. Ще й настрій був такий, радісний. Нарешті - випав сніг, він був такий чарівний. Але чомусь, особливої радості він мені не приносить. От так прослонялась я до 2 годин по квартирі, потім прийшла Катюха до мене, і я залізла під ковдру, і намагалася заснути, поки вона сиділа в мережі. Але так, з нею заснеш. Тягла вона мене на вулицю, і в підсумку замість того, що б вийти в 3, ми вийшли в 5. Холодно, однак, там. І дуже слизько, полазили по місту, перекусили, і поїхали додому. По дороги я політала. Було 2 в одному. Лежу й сміюся, а мене намагаються підняти. Реготуха. Але сміх - сміхом, він проходить, і з лиця йде посмішка. Хоча собі обіцяла, що цього року все буде по- іншому, що не які проблеми й справи не змусять мене сумувати. Напевно обманювала себе. Зараз такий песимістичний настрій, тому що стою на розпутті. І не знаєш, що робити.
Хоча відповідь на це питання може дати тільки одна людина, за яку все це й відбувається зараз. А так хочеться зупинитися й взяти за руку і сказати "вибач".
Млинець, і взагалі на загал ..навіщо так швидко біжить життя і що б ми її витрачали на такі глупости…